Батьки дворічної дитини можуть щодня зіштовхуватися з її істериками. Це очікувано та знаходиться в межах вікової норми. Однак, коли дитина досягає шкільного віку, а її поведінка все така ж імпульсивна – це свідчить про проблеми з контролем емоцій.
Саме в умінні контролювати свої емоції полягає різниця між дворічною й п'ятирічною дитиною. Допомогти дитині навчитися контролювати себе – головне завдання батьків у цьому віці. Іноді й старшим дітям важко справлятися з емоційними імпульсами, навіть якщо вони не супроводжуються нападами істерики.
Що таке саморегуляція?
Саморегуляція – це здатність контролювати свої емоції й поведінку в залежності від ситуації. Вона охоплює вміння справлятися з сильною емоційною реакцією на різні стимули, що травмують, уміння заспокоїтися, коли ви засмучені, а також уміння справлятися з роздратуванням без емоційних спалахів. Ці навички допомагають нам досягати життєвих цілей, попри непередбачуваність зовнішнього світу й наші власні почуття.
Що таке емоційна нестабільність?
Проблеми з саморегуляцією проявляються в дитини по-різному. Це залежить від її психічних особливостей. Деякі діти виявляють емоції миттєво – їхня емоційна реакція настільки потужна, що вони не можуть її сповільнити. В інших дітей емоції накопичуються, вони можуть досить довго не проявляти їх. З часом це призводить до спалахів гніву або роздратування.
Для дітей з обома видами емоційної реакції важливо навчитися справлятися з бурхливими емоціями, знаходити більш ефективні способи їх вираження (або хоча б менш руйнівні), не втрачати самовладання в стресових ситуаціях.
Причини проблем із саморегуляцією в дітей
Заведено вважати, що здатність людини емоційно контролювати себе залежить від її темпераменту й індивідуальних особливостей. У дітей при цьому на перший план виходить темперамент. Деякі діти бурхливо реагують, коли батьки хочуть їх викупати або перевдягнути. У майбутньому в них більш вірогідна поява проблем із саморегуляцією.
У той же час велике значення в розвитку саморегуляції дитини має оточення. Коли батьки докладають великих зусиль, щоб заспокоїти її – вона бачить в батьках зовнішнє джерело емоційного спокою, при цьому її навички самодисципліни не розвиваються. Якщо така ситуація повторюється знову й знову – у дитини формується очікування, що батьки повинні її заспокоїти. Дітям, що страждають від синдрому дефіциту уваги або тривожності, важко самостійно навчитися керувати своїми емоціями. Їм потрібна допомога батьків або фахівців.
Як навчити дитину саморегуляції?
На думку психологів, істерика – це неадекватна (неконструктивна) реакція дитини на певний стресовий фактор. Батькам або вихователям необхідно допомогти дитині заспокоїтися й навчити реагувати більш адекватно.
До навички саморегуляції потрібно ставитися так само, як і до будь-якої іншої навички (наприклад, соціальної або навички навчатися). Потрібно навчити дитину цього й забезпечити практичне застосування. Якщо розглядати бурхливі емоційні реакції малюка саме як недостатньо розвинену навичку, а не як погану поведінку, це дає більш конструктивне рішення проблеми.
Розвиваючи в дитини навички саморегуляції, важливо не уникати емоційно складних ситуацій, допомагаючи малюку справлятися з ними, а всіляко підтримувати до того часу, поки він не навчиться справлятися з такими ситуаціями самостійно.
Уявіть ситуацію, яка викликає у вас сильні негативні емоції. Наприклад, дитина довго не може вирішити просту задачу. Якщо батьки занадто бурхливо висловлюють негативні емоції з цього приводу – тим самим вони викликають негативні емоції в дитини. Дитина, замість того, щоб зрозуміти, що складне завдання засмучує її та шукати шляхи його вирішення, думає, що її засмучують батьки, змушуючи вирішувати задачу.
У такій ситуації потрібно підтримати дитину, допомогти їй зробити перші кроки. Упоравшись зі стресом, вона зможе вирішити задачу до кінця. Можна також робити перерви через деякий час. При цьому важливо стежити за часом й хвалити дитину за докладені зусилля.
Якщо дитина емоційно реагує на прохання батьків припинити грати в комп'ютерну гру, підтримка також може виявитися корисною. Запропонуйте дитині пограти ще 2-3 хвилини, після чого вона повинна буде встати з-за комп'ютера. Так ви шанобливо сприймете прохання дитини пограти й водночас зможете домогтися від неї бажаного результату.
Практикуйтеся
Тренування – ще один спосіб навчитися саморегуляції. Наприклад, якщо дитина впадає в істерику в магазині, заходьте туди з дитиною ненадовго, коли вам не потрібно робити серйозні покупки. Дозвольте дитині потренуватися тримати себе в руках.
Батьки іноді відчувають розчарування, якщо їм не відразу вдається навчити дитину контролювати себе. Важливо розуміти, що розвивати дану навичку необхідно з того рівня, який буде під силу дитині. Замість того, щоб відмовитися від поставленої мети, розбийте її на кілька етапів й почніть з більш простого рівня.
Наприклад, якщо ви не можете змусити дитину чистити зуби вранці, почніть з того, що привчіть її витискувати пасту на зубну щітку. Похваліть дитину, якщо вона навчиться робити це правильно, а потім переходьте до більш складних дій.
Якщо дитина запізнюється вранці до школи, почніть з того, що привчіть її вдягатися до 7:15. Як тільки дитина зможе виконувати цю дію вчасно – встановіть час для сніданку тощо. Поділ кінцевої мети на етапи сприяє її досягненню.
Навчіть дитину аналізувати свій стан
Батьки та вчителі повинні запастися терпінням, допомагаючи дитині справлятися зі стресовими ситуаціями. Дайте їй стільки часу для розвитку навичок саморегуляції, скільки їй буде потрібно. Не засуджуйте й не критикуйте дитину: говоріть їй, чому вона відреагувала неправильно в тій чи іншій ситуації, і як потрібно вчинити наступного разу.
Діти краще вчаться приймати зважені рішення, коли їхні батьки схильні до самоаналізу й обдумування своїх вчинків. Слід привчати дитину аналізувати свої емоції й поведінку. Такі навички корисні як для дітей, так і для дорослих.
У результаті, кращим способом розвинути в дитини навички саморегуляції є підтримка батьків і тепла сімейна атмосфера.
Комментарии
Отправить комментарий